Магниевое масло - АКЦИЯ!
Люцерна
Люцерна: характеристики
Люцерна (родина Бобові) – багаторічна рослина родини бобових. Зелене добриво, кормова і медоносна культура, використовується також у декоративних цілях.
Багаторічна рослина, теплолюбна, взимку може витримувати значні морози при високому сніговому покриві, світлолюбна, вимоглива до вологи і водночас стійка до посухи.
Які проблеми допомагає вирішити
Структурує ґрунт, збагачує його азотом, сприяє очищенню від бур’янів, має фітосанітарні властивості.
Норма висіву
0,15 кг/сотка
Опис
Коренева система потужна, стрижневий корінь глибоко сягає в ґрунт (до 10 м). Стебла гіллясті, утворюють потужний кущ заввишки до 1,5 м. Суцвіття – китиця, плід – багатонасінний боб.
Деякі сорти люцерни вирощують як овочі та вживають у їжу у вигляді салатів. Також з давніх часів люцерна посівна вважалася чудовим кормом для худоби, оскільки вирізняється гарною засвоюваністю та високим вмістом білка. Зараз її вирощують по всьому світу. Існує понад 50 сортів люцерни посівної, але широко поширені лише кілька. Подібні морфологічно, вони різняться за стійкістю до холоду, лужного середовища, посухи та хвороб.
Дає високі врожаї зеленої маси – за умов зрошення за 8-10 укосів дає до 80-120 т зеленої маси (20-40 т сіна з 1 га).
Завдяки симбіозу з азотфіксувальними бульбочковими бактеріями люцерна накопичує азот атмосфери в корінні та пожнивних рештках. На 2-3-й рік життя люцерна накопичує азоту в ґрунті стільки ж, скільки його міститься в 40-60 т гною (до 300 кг азоту з 1 га). Після розкладання в ґрунті біомаса люцерни стає легкозасвоюваним добривом, утворює перегній, що збагачує ґрунт поживними речовинами і поліпшує його структуру.
Сприяє зменшенню кислотності ґрунту.
Переваги
Біомаса люцерни – ефективне добриво, яке поліпшує структуру ґрунту – покращує умови життєдіяльності черв’яків і ґрунтових мікроорганізмів, під час розкладання слугує їм кормом. Це, своєю чергою, призводить до зменшення захворюваності рослин і підвищення врожайності.
Знижує кислотність, збагачує землю органікою – до складу зеленої маси люцерни входить велика кількість протеїну (18-22%), безліч незамінних амінокислот, а також фосфор і кальцій.
При густому травостої сприяє очищенню полів від бур’янів, використовується як фітосанітарна культура, оскільки стійка до різних захворювань та пошкодження нематодами.
Вирощування
Люцерна є добрим попередником бавовнику, зернових та інших культур. Дія люцерни проявляється протягом кількох років.
Може рости на будь-яких ґрунтах, крім кислих і засолених, але віддає перевагу родючим. На кислих ґрунтах бульбочкові бактерії, які засвоюють з повітря азот, погано розвиваються, тому потрібне вапнування.
Висівати люцерну як сидерат можна з весни до осені. Найбільш відповідальний період – сходи та перший місяць розвитку рослин. У цій фазі їм потрібна волога, тому що насіння з твердою оболонкою в сухій землі може не прорости. Краще проводити ранньовесняний посів. Для покращення схожості насіння можна просушити на сонці та попередньо скарифікувати.
Досить теплолюбна. Оптимальна температура проростання насіння +18-20°С. Добре росте і розвивається при +22-30°С. В умовах достатнього зволоження успішно переносить високу температуру (+37-42°С). Володіє досить високою холодостійкістю (деякі сорти за хорошого снігового покриву витримують до -25-30°С).
Досить вибаглива до вологи і водночас вельми стійка до посухи. Найвищі врожаї формує на ґрунтах із вологістю 60-80%. За великої кількості опадів уражається борошнистою росою та іншими хворобами, що робить її недовговічною. За 10-15-денного затоплення травостою різко знижується врожай. Зниження вологості ґрунту до 45% сильно пригнічує рослини, особливо в 1-й рік життя. Уже за таких умов зволоження вона дуже добре відгукується на поливи після кожного укосу.
Люцерна належить до багаторічних сидератів, що дають найкращий ефект на другий і наступні роки, тому її краще висівати на ділянках, сильно виснажених і запущених.
Стебла люцерни підрізають у період цвітіння, поки вони не загрубіли, залишають на ділянці для перегнивання або використовують на компост, і дають відрости новій зелені. Перше цвітіння починається на 50-60-й день, а після укосу люцерна зацвітає через 30-40 днів.
Підрізання кореневої системи плоскорізом посилює інтенсивність відростання молодих коренів і збільшує величину активної кореневої системи, що засвоює азот і мікроелементи. Цей агрозахід підвищує продуктивність насіннєвої люцерни після другого року використання і скорочує розхід витрат на закладку нових насіннєвих ділянок.
Підрізання особливо ефективне у вологі роки, оскільки не відбувається переростання і вилягання посівів. Його краще проводити восени, тому що щілини, які утворюються при цьому, сприяють також накопиченню вологи в осінньо-зимово-весняний період. Однак у посуху підрізання коренів знижує врожай насіння.
Строки посіву
Насіння сіють прямо у відкритий грунт на початку весни. Літній посів може застосовуватися тільки у разі випадання хороших дощів та наявності вологи в ґрунті.
Насіння має бути скарифікованим (з потертою оболонкою). Також бажано провести передпосівну обробку біопрепаратами. Це оберігає посіви люцерни від грибкових і бактеріальних захворювань.
Посів проводиться розкидом. Оптимальна глибина посіву насіння на суглинних чорноземах – 0,5-1,5 см. Глибший посів (2-3 см) може призвести до зниження польової схожості до 40-60%.
Застосовують два способи вирощування люцерни та її сумішей зі злаками – під покрив і без покриву. У посівах люцерна зберігається 10-25 років і більше. Господарське використання її найчастіше від 2 до 8 років.
Строки збирання
У фазі бутонізації перед початком цвітіння. У рік посіву травостій першого укосу досягає початку цвітіння приблизно через 50-60 днів, а надалі зацвітає зазвичай через 30-40 днів після кожного укосу.
Підрізають плоскорізом або культиватором, попередньо поливши розчином ЕМ-препаратів. Обробка ЕМ-препаратом прискорює процеси ферментації та створює сприятливі мікробіологічні умови, що призводять до збагачення ґрунту поживними речовинами та мікроелементами.
Процеси розкладання решток рослин, гуміфікації відбуваються лише за наявності вологи в ґрунті. Тому сидерація без додаткового зрошення ефективна лише в умовах Полісся та Західної України, на Півдні – лише за зрошення, у Центральних районах потребує поливів під час посух.
Яблуні
Зимові яблуні
Груші
Вишні
Черешні
Абрикоси
Персики
Нектарини
Сливи
Чорниця
Ожина
Жимолость
Малина
Смородина
Аґрус
Фундук
Волоський горіх
Добрива, підживки
Стимулятори росту
Від шкідників
Від хвороб
Захист саду
