Сіра гниль баклажана

Сіра гниль поширена практично повсюдно як у відкритому, так і в закритому ґрунті та вражає баклажани найчастіше в разі перезволоження ґрунту з повітрям, а також за різких температурних коливань.
Характерна ознака ураження сірою гниллю – білий, що поступово переходить у попелясто-сірий, пухнастий наліт на ураженій частині рослини.
Пізніше ураження набуває вигляду сухої гнилі з концентричними плямами.
Сіра гниль проявляється на баклажанах у вигляді водяних цяток темного кольору, що розростаються.
Утворюються такі цятки на стеблинках, листочках і плодах.
Також через деякий час на уражених ділянках можна помітити формування неприємного пухнастого білуватого нальоту, що поступово забарвлюється в сірі тони.
Через деякий час ураження набувають вигляду сухої гнилі з яскраво вираженими концентричними колами.
Якщо у баклажана були уражені зав’язі, то плоди на них формуватися не будуть.
А на вже заражених плодах тканини в місцях плям починають загнивати і мокнути.
Переважно уражаються стебла.
На них у місцях зламу листових черешків і пагонів з’являються бурі плями.
Згодом плями розростаються по довжині стебла до 3-6 см і починають охоплювати стебло по периметру.
Уражена тканина в центрі плям світлішає до солом’яного кольору, утворюються значні розмиті кільцеподібні смуги.
У суху погоду плями мають вигляд бурих сухих виразок без нальоту. Уражені молоді рослини гинуть, листя жовтіє і відмирає. У вологу погоду плями вкриваються сірим нальотом, який при дотику порошить. Пізніше в масі з’являються дрібні чорні склероції. Усередині ураженого стебла відмічається некроз тканини, при цьому відмирають судини і припиняється рух води та розчинених у ній мінеральних речовин. Рослина вище цієї зони в’яне і відмирає. На плодах уражена тканина в місцях плям загниває, стає мокрою і набуває ніби запареного вигляду. На її поверхні утворюється рясний сірий наліт конідіального спороношення збудника.
Збудник хвороби – сумчастий гриб-поліфаг Botryotiana fuckeliana, ураженню рослин сірою гниллю і поширенню інфекції сприяють висока вологість повітря, часті дощі, випадання рясної роси у нічні години, коротка ротація культури в сівозміні, відсутність просторової ізоляції між культурами, що вражаються, загущені та забур’янені посадки. Сприяють розвитку хвороби також самозігрівання плодів, що змінюється переохолодженням, різкі й часті коливання температурного режиму під час їх транспортування. У таких умовах інтенсивність подальших перезаражень плодів баклажана сірою гниллю зростає в кілька разів.
Грибниця патогена зимує на уражених рештках у ґрунті, які зберігають свою життєздатність до 8 років і більше.