Фузаріозне в’янення

У роки зі сприятливими для розвитку хвороби умовами врожайність може знизитися на 40%.
Фузаріозне в’янення на відміну від вертицильозного характеризується більш швидким перебігом хвороби, тому часто проявляється ще в ранній період, що призводить до зріджування сходів.
Захворювання, як правило, починається з верхнього ярусу, першими жовтіють і в’януть верхні листки, стаючи блідо-зеленими. За всіма ознаками рослина в’яне начебто від нестачі вологи, і якщо її гарненько полити, то за ніч тургор листя на нетривалий час відновлюється, але потім верхівка стебла повністю жовтіє, скручується і вся рослина засихає, а в сирому ґрунті у прохолодну погоду в’янення може не спостерігатися, листя тільки жовтіє та скручується, особливо помітне в’янення в спекотну пору дня. За ніч тургор рослин може відновлюватися. Уражені нижні частини стебел буріють, вище ураженої частини іноді формуються повітряні бульби. На зрізі стебла біля землі помітні (на відміну від ризоктоніозу) дрібні побурілі ділянки. На бульбах спостерігається почорніння тканин. Під час зберігання уражені бульби можуть загнивати. Вічка уражених бульб проростають повільно, зазвичай ниткоподібними паростками. Сходи бувають зрідженими. При цьому гине не тільки надземна частина рослин, а й буріє та руйнується підземне стебло, бічне коріння, столони.
Збудником фузаріозного в’янення є гриб (Fusarium oxysporum). Він проникає в рослину через кореневі волоски, просувається вище стеблом і закупорює судини, спричиняючи їхнє відмирання, зимує в ґрунті, в рослинних рештках і в уражених бульбах.
Захворювання проявляється осередками протягом усього періоду вегетації, особливо під час цвітіння. Розвитку захворювання сприяє підвищена вологість ґрунту (надлишковий полив), тепла погода і надлишок органічних добрив.