Клястеоспоріоз (дірчаста плямистість) персика та кісточкових

Хвороба поширена повсюдно. Вражає бруньки, листя, плоди, пагони та гілки. Збудник – недосконалий гриб Clasterosporium carpohilum Lev. Aderh. Максимальне поширення спор відбувається у весняний період. Протягом вегетації збудник клястероспоріозу розвивається в кількох генераціях. Гриб свій розвиток продовжує і в період спокою дерева, восени та під час зимових відлиг, вражаючи бруньки та пагони. Збудник клястероспоріозу зимує у вигляді грибниці та конідій, прикритих каміддю, на уражених пагонах, гілках, що мають ушкодження у вигляді тріщин і ранок, а також в уражених квіткових бруньках. Навесні під час випадання опадів конідії звільняються від камеді й потрапляють на здорові органи рослин, а на грибниці формується нове спороношення. Розсіювання спор на значні відстані інтенсивніше відбувається в дощову та вітряну погоду.
Оптимальна температура для розвитку гриба – близько 19 °С.
Він успішно розвивається за поєднання підвищеної вологості та температури повітря від О до 30 °С і навіть до 35 °С.
Найхарактерніше клястероспоріоз проявляється на листках. На ньому з’являються округлі світло-коричневі плями, оточені червоно-бурою або малиновою облямівкою. Плями різноманітні за величиною і формою. Уражені клястероспоріозом ділянки незабаром засихають, випадають і лист стає дірчастим. За цією ознакою клястероспоріоз ще називають дірчастою плямистістю.
Бруньки, уражені збудником, відмирають і стають чорними, блискучими. Пагони, які вразив клястероспоріоз, вкриваються округлими, а потім подовженими плямами, які розтріскуються, з яких часто витікає камедь, а на старих скелетних гілках гриб спричиняє появу здуття, глибоких тріщин і виразок. Уражені гілки всихають.
На плодах нектарина і персика спочатку утворюються дрібні плями червонувато-бурого або помаранчевого кольору, з часом вони збільшуються в діаметрі до 2-3 мм і темніють. Плями набувають вигляду бородавчастого здуття коричневого кольору. Сильно уражені плоди вкриваються суцільною скоринкою з численними тріщинами, іноді мають потворну форму. Щільне опушення плодів персика перешкоджає сильному зараженню, до нього більше схильні плоди персика з ніжним оксамитовим опушенням і плоди нектарина.